Про псевдопатріотизм
http://mihnovskiy.com/ua/blog/poslednie-zapisi/pro-psevdopatr-otizm/
Депутата обурили антиугорські акції та висловлювання „Свободи”, які мали місце у березні в Ужгороді та Берегові. Ковач стверджує, що пізно ввечері 29 березня група „свободівців” та їхніх прихильників пройшлися вулицями Берегова зі смолоскипами, викрикуючи гасла на кшталт „Мадяри – свині!”, „Геть угорці із Закарпаття”, „Смерть угорцям”. За два тижні до того під час святкування угорцями річниці революції 1848 року в Берегові та Ужгороді, учасники молодіжної організації „Сокіл” за підтримки ВО „Свобода” здійснили напад на угорських гостей, багато з яких були діти. За свідченням угорських громадян, нападники ображали етнічних угорців й зривали з їхнього одягу кокарди – символ національного свята.
«Я повідомляю, що ми надалі у жодній формі не бажаємо співпрацювати з організацією, яку представляє Олег Тягнибок», - завершив Ковач.
Офіційних коментарів з боку „Альянсу” ані на підтвердження, ані на спростування рішення про припинення співпраці з ВО „Свобода” наразі не оприлюднено.
Натомість офіційна позиція „свободівців” наголошує на протилежному. Будь-які звинувачення в антиугорських настроях вони називають провокацією з боку Партії Регіонів. Член „Свободи” Ігор Мірошниченко у коментарі Gazeta.ua заявив: "Свобода" була, є і буде асоціативним членом Альянсу. Тобто, ми не маємо права голосу, бо ми не є в Європейському Союзі. Жодних санкцій проти "Свободи" в Альянсі не було".
Але ж в той же час науковий співробітник Інституту гуманітарних досліджень (Відень) д-р Антон Шеховцов стверджує: "Альянс об'єднує лише партії країн, що входять в ЄС, а «Свобода» брала участь у роботі окремих його конференцій лише в якості спостерігача". На свій запит до оффис «Йоббіка», повідомляє Шеховцов, він також отримав підтвердження про позбавлення «Свободи» навіть такого статусу. - ДЖЕРЕЛО: Блог Антона Шеховцова (http://anton-shekhovtsov.blogspot.co.at/2013/04/svoboda-is-no-longer-%20observer-in-aenm.html)
Хрещений батько з Угорщини
Ситуація виглядає пікантною не лише у конфлікті політичних союзників неофашистського спрямування, чим обидві партії фактично є. Чому будучи фактично ізольованим в європейській політичній спільноті через свій крайній радикалізм і маючи обмаль союзників, „Йоббік” дозволяє собі розкіш зменшувати ряди своїх партнерів?
Делікатність заяви Бели Ковача полягає у тому, що він фактично є хрещеним батьком „Свободи” в Європі. У 2009 році саме він рекомендував ВО „Свобода” до новоствореного „Альянсу”.
Альянс європейських національних рухів був створений з метою об’єднати праворадикальні партії Європейського Союзу задля обміну досвідом та взаємопідтримки. Фактично ця організація творить ілюзію відкритостї й цивілізованості партій, які входять до її складу. Очевидно, на таку показовість й розраховували „свободівці”. Її вони з успіхом використали в своїх передвиборчих агітаціях, позиціонуючи себе як солідну консервативну партію й активно розповідаючи про широкі зв’язки з європейськими колегами та своє членство в „Альянсі”.
Ось тільки повноправним членом „Альянсу” ВО „Свобода” ніколи не була й бути не могла, оскільки Україна не є членом ЄС. Максимум на що могла розраховувати „Свобода” – це статус асоційованого члена, який вона і мала донедавна. Проте весь цей час, починаючи з 2009 року, Олег Тягнибок з колегами представляли свою партію саме як повноправного члена „Альянсу”, чим вводили в оману не лише виборців, а й багатьох експертів.
В той самий час, замовчують інший бік медалі - європейські праворадикали залишаються на маргінесі політичного життя. Незважаючи на представництво, хай і не значне, „Альянсу” у Європарламенті (8 осіб), жодна поважна політична сила Євросоюзу не бажає співпрацювати з правоекстремістами. Наприклад французькі голлісти Союзу за народний рух або італійські консерватори Союзу християнських демократів.
Здавалося б, за таких умов відкидати зі своєї спільноти чималу українську партію, яка, без перебільшення, з тріумфом увійшла в парламент і навіть стала частиною опозиції, є нерозумно й дивно.
Пісня не нова
Подібна новина сколихнула українські ЗМІ в січні цього року – Всеукраїнське об’єднання „Свобода” ніби-то позбавили членства в „Альянсі” за надмірний радикалізм. Таку інформацію поширило видання „2000” з посиланням на екс-депутата польського сейму, президента Європейського центру геополітичного аналізу Матеуша Піскорського.
11 січня „Свобода” заявила, що „була і буде членом Альянс”у, а „брехливі дані” назвала частиною інформаційної кампанії, яка ведеться проти неї.
Наприкінці січня прес-служба „Альянсу” та особисто її голова Бруно Голніш підтвердили, що ВО „Свободу” не виключали зі спільноти і вона надалі є членом-спостерігачем. Саме тоді вперше широко прозвучав чинний статус „Свободи, який в Україні був замовчуваний, ” – асоційований член .
Чим була викликана „хибна тривога” сказати важко, але надмірний радикалізм „Свободи” турбував її європейських колег і раніше. Якими б радикальними не були висловлювання партій-членів „Альянсу”, вони не виходять за рамки прав людини і європейських цінностей. Натомість „Свобода” є химерним поєднанням радянських тоталітарних штампів, майже нацистської ідеології та амбіцій поміркованої консервативної сили. Регулярні шовіністичні висловлювання, відверто нацистський устрій, визнання себе спадкоємицею тоталітарної ОУН (б) та насильницькі акції ставлять її в один ряд саме з таким організаціями.
За неофіційною інформацією, на початку 2012 року ВО „Свободі” надали шанс пояснити на засідання „Альянсу” свою позицію та причину гострих випадів та висловлювань, неприпустимих навіть для ультраправих організацій Європи. Однак, „Свобода”, ніби-то не скористалася такою можливістю.
Спільна пам’ять
Основні протиріччя між ВО „Свобода” та її польськими й угорськими друзями полягаються у різній історичній пам’яті на одній території. Не таємниця, що Галичину польські ультраси вважають польським історичним регіоном. Аналогічна ситуація на Закарпатті, яке „ділять” угорські та українські націоналісти.
Однак, „Свободі” дуже потрібно було визнання в Європі, яке зумовило б виведення її з політичної ізоляції в Україні . Для цього вона готова негласно пожертвувати своїми принципами. Так, активісти „Свободи” брали участь у польському Марші Незалежності, організованого польськими націоналістами у листопаді 2012-го.
«Свободівці» підтримали польських націоналістів, які заявляють про те, що значна частина Західної України, зокрема, Львівська область, є насправді польською територією. Це говорить про те, що «Свобода» готова заплатити будь-яку ціну і піти на будь-які компроміси, навіть відмовившись від частини території України лише для того, щоб бути визнаною політичними партіями і рухами в країнах ЄС. На щастя, багато польських публіцистів і авторів нагадали польським радикальним націоналістам, що собою представляє «Свобода», після чого навіть угруповання польських скінхедів - найбільш правих радикалів - зрозуміли, з ким вони мали справу», - прокоментував Матеуш Піскорський.
Імовірно, події в Берегові стали останньою краплею. Антиугорської риторики та дій місцеві активісти „Свободи” не цуралися й раніше. Так, голова Закарпатської обласної організації «Свободи» Олег Куцин, його заступник Руслан Поливко та голова Ужгородської міської організації ВО «Свобода» Томаш Лелекач були визнані винними і засуджені за підпал пам'ятника - монумента «На честь переходу угорських племен через Карпати», встановленого на Верецькому перевалі неподалік від села Верб'яж Воловецького району Закарпатської області.
Березневі ж події розгорталися доволі блискавично. 15 березня – смолоскипна хода „Сокола”в Ужгороді за підтримки ВО „Свобода” та побиття етнічних угорців. 16 березня – напад у Береговомна угорських туристів і взаємні звинувачення: „Свобода” звинувачує „Йоббік” у провокації, „Йоббік” „Свободу” – в анти угорських насильницьких діях. 29 березня ВО „Свобода” організовує смолоскипну ходу, під час якої, за даними Бели Ковача, лунають образливі для угорців гасла. На початку квітня вже маємо офіційну заяву „Йоббіка” про припинення співпраці зі „Свободою”.
Своєю останньою заявою ВО „Свобода” заперечує припинення її асоційованого членства в „Альянсі”. Мало того, називає подібні розмови a-priori образливими: „Для нас є вкрай обурливою риторика Бейли Ковача на кшталт "…Поведінка вашої парламентської фракції зводиться до насильства, грубих сварок, бійок між депутатськими групами…" та вживання щодо партії, яку підтримали на останніх виборах мільйони українців, терміну "угрупування".
Крім того, в цій же заяві „Свобода” не полишила своєї агресивної риторики, зазначивши, , що святкування угорського свята під угорським національними прапорами в українському Ужгороді само по собі вже є провокацією”.
Очікуваний успіх ВО „Свобода” на парламентських виборах можна пояснити внутрішньо українськими протиріччями, то перебування такої партії в лавах опозиції обґрунтувати важче.
Якщо свободівський шовінізм виходить навіть за рамки ультраправих партій, до яких з осторогою ставляться у них на батьківщині, тоді як характеризувати ліберальну за визначенням українську опозицію? І як сприймати в її лавах партію, яка вже не перший рік веде подвійну гру зі своїми виборцями, приховуючи правду. Спершу - про псевдочленство в „Альянсі”, потім – про участь в антиукраїнських за духом акціях польських націоналістів, і зрештою – про втрату співпраці із західними колегами внаслідок антиугорських настроїв.